Споглядала за твоїм життям
Буттям віків
Тебе пізнала всього
Печаль твою і радості миті
Геть усе

Вірила, що з часом я стану
Добрішою й разом із цим залишу образи всі
Однак не здійснилось це мною омріяне

Захистити я хочу тебе попри усе
Хай навіть з темряви ти народився
В далині безмірній, яка жде на мене
У місті цім активнім, що нас ховало
Падав незнаний мені чисто білий той сніг
Слухай: “У моєму серці ти завжди.
Таким глибоким шрамом немов: в голові, в думках місця таки знайшов.”
Я собі поверну світову пісню цю
І твій сміх теж умить зловлю

У кімнаті скрізь годинники на стінах
Синхронно не звучать
Зубці ми крутим хоча
Вони ніяк не передадуть суть наших слів

Я на самотині ридала
Героя вдавала
Змогла розчавлену руку здійнять
Твоєї щоки я зуміла торкнутися

Зруйнувати я хочу тебе попри усе
У проміжках між різним сновидінням
В молитвах світ чорних починався
І пестив те, для мене що важливим було
Пальці геть ніжні мої вивертає усі
Задля себе я слабку завжди вдаю
Щоби боротись в світі цьому
Променям ясним іду назустріч
До майбутнього ти
Про яке склав пісні, веди мене
Уперед ми йдемо

Хочу захистити я тебе
І вірю непохитно, що десь тепле місце є
Коли добро було в самоті,
В темну ніч тоді сніг білий геть замів кругом все
Запалив ти мені вогник скромний в душі
Слухай: “У моєму серці назавжди був глибоким шрамом немов.
У думках, у голові навіки ти.”
Посміхнися мені
Світлом ти пробудись
Що засяє в пітьмі
Цього світу колись
Голосно луна хай
Ця пісня твоя

Споглядала за твоїм життям
Буттям віків…