Зі сну укотре прокидаюсь, повіки мокрі відкриваю
Позаду всі бестямні думки ті, був слабким я колись таким
Навіть безнадію, певно, перетворю я на поживу
Палаю весь, палаю весь, жагу ледь стримую я у собі

Я бачу зорі, ясні зорі у твоїх очах
Та згаса любов, згаса любов вже у твоїх очах
Біле сяйво самотність огорне, і вона зникне
Хіба ти винна, що лиш на мене тінь падає чомусь?

В спадок залишила ти ваду фатальну мені
Був в тобі егоїзм, цінності втратила всі

Я прошу голос тві(й) почути, голос почути
Навіть рани туманні, що й зараз бентежать ще
Не так болять, бо їх зробила ти, їх зробила ти
Я прошу, поруч тримайся, поруч тримайся
І дивись, як я долею біль викарбований тепер оберну
На потужну зброю, й давня пропаде журба

І миті прожити без тебе би не зміг
Все готовий віддавати, тільки поряд будь завжди
Спинитись, якби навіть дуже захотів
Я не зможу, бо любов твою я хочу все більш

Фатальна, фатальна, фатальна любов
Фатальний, фатальний, фатальний і я
Печальна, печальна, печальна туга
Поглянь-но на мене, давай, ти моя фатальна!

Ти моя фатальна