Навіть серед часу, що плине поступово
Подивися ти, там байдужість ходить все по колу
Щодо мене, то серце навпіл розриває
Я не бачу це. Справді? Я не знаю.
Навіть попри те, що не рухаюся знатно
У щілинах часу подовжуюся акуратно
І не розумію цього ще обертання
Я це тільки я. Так поставлю крапку.

Сплю я або ні? Чи все мариться мені?
Чи слова, що говорю, завжди марні? Не збагну.
Геть знесилений вже я, у печалі є межа
Як нічого не відчув, цілі врешті досягнув
Та якби тоді сказав дивовижні ці слова
Серце полетіло вверх миттю із моїх грудей
Що якби я в змозі був рух зробити, і тому
Повернулося б тоді як було, я б почорнів

Чи теперішній би “Я” у майбутнім існував?
Чи існую взагалі зараз я у світі цім?
Чи пригнічений тепер? Чи печаль взяла мене?
Та про себе взагалі невідомо ніц мені
І коли гуляю я сильно втомлююсь однак
Мрія втім у мене є, піклуватись про людей
Та якби я тільки міг, хоч змінитися б на мить
І якби змінився я, чи б став білим назавжди?

Навіть серед часу, що плине поступово
Подивися ти, там байдужість ходить все по колу
Щодо мене, то серце навпіл розриває
Я не бачу це. Справді? Я не знаю.
Навіть попри те, що не рухаюся знатно
У щілинах часу подовжуюся акуратно
І не розумію цього ще обертання
Я це тільки я. Так поставлю крапку.

Сплю я або ні? Чи все мариться мені?
Чи слова, що говорю, завжди марні? Не збагну.
Геть знесилений вже я, у печалі є межа
Як нічого не відчув, цілі врешті досягнув
Та якби тоді сказав дивовижні ці слова
Серце полетіло вверх миттю із моїх грудей
Що якби я в змозі був рух зробити, і тому
Повернулося б тоді як було, я б почорнів

Якби рухатися міг, якби рухатися міг
То зламав би все тоді, то зламав би все тоді
Якби у печалі був, якби у печалі був
Чи забарвилась моя в білий миттю би душа?

Щодо тебе ніц не знав, щодо себе ніц не знав
Щодо всього ніц не знав, на це зовсім не зважав
Та якби повіки враз я розплющив в певний час
Речі навкруги б ламав, почорніє все нехай!!!