я
не вірила чудесам,
казки для маленьких дам,
мені би весь світ та крила..

я
жила собі сам на сам,
серце - це мій лиш храм,
на сім замків закрила..


я літала - шукала,
де янгол мій ходить,
що з розуму зводить
мій зодіак,

бачу світло,
це знак,
відтепер ти - мій маяк,
і в перший день коли зустрілись,
подумки сказала: «так!»


і склалися усі зірки:
ми як пазл до пазлу,
близнюки


я люблю тебе коли ми разом
переплетені в ліжку в калачик,
як зливаємось в барви світанку,
як зав’язуєш свій у мій пальчик,

зводить з розуму шиї твій запах ,
цілувала б без ліку й без тями,
ти - у всіх моїх знаках і планах,
я для тебе як світло ночами..

тепер мрії поділю на двох,
враз обіймеш мої силуети,
я не проти навіть на трьох,
най напишуть про нас газети!

я з тобою всміхаюся під дощ,
бачиш, нам все вдалось,
я віддам тобі руку і серце,
лиш скажи, в тебе так само бʼється?!


і склалися усі зірки:
ми як пазл до пазлу,
близнюки