Жив собі такий Іван,
Він поїхав по бур'ян.
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Він бур'яну не привіз,
Поламався йому віз,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

Він бур'яну не нарвав,
Чужих жінок біймав,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Щоб сховати в воду кінці,
Купив хустку своїй жінці,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

Ото хустка, ото кінці,
Ото файно моїй жінці,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Візьми, жінко, зав'яжися,
Йди до кума, похвалися,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

Додому ледве прийшла,
Чоловіче, я слаба,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Болить мене голова,
Ще й коліно і нога,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

Запрягай-но коні в шори,
Вези мене до дохторів,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Від дохторів до Микити,
Бо він знає, що робити,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

Від Микити до Олекси,
Може, стане мені легше,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Якби добрий чоловік,
Ти знайшов би мені лік,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

Ой, поїду у лісок,
Нарубаю гілочок,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Нарубаю гілочок
До жінчиних литочок,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.

А хто ж тебе так навчив,
Щоб ти мене так лічив?
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.
Вчив мене один східняк,
Бо він жінку лічив так,
Чум-чай-ра, чум-чай-ра-ра.