ЗАВЖДИ ЩОСЬ НЕ ТАК, ПОСТІЙНО ПАНІКА ЗА КИМОСЬ ІДЕ, ГАДАВ ЩО ВСЕ ЦЕ ІНАКШЕ Б ЗАКІНЧИЛОСЬ

ПОСМІХНИСЯ Й НЕ ХВИЛЮЙСЯ, Я ПРИГАДАВ, В ТІ ДНІ НАДІЯ БУЛА, ЯК ВЕСЕЛКА, ЩО МИТТЮ З'ЯВЛЯЛАСЬ У ХМАРАХ

Я ВЕСЬ ТРЕМЧУ, БО ВПЕВНЕНИЙ, НЕ ЗМОЖУ ПОЛЕТІТИ. ЯК СТРІЛОЮ ВНИЗ ВПАДУ, ТО ЗНИКНУ МІЖ РУЇН ТИХ
ХАЙ СВІТЛО НЕБЕСА СЯГНЕ, ЦЕ ВАЖКО ВЖЕ ТЕРПІТИ. КОЛЬОРОМ ЯКИМ БИ ЗМІГ ЗЛЕТІТИ Я НАСПРАВДІ?

У СОН ГЛИБОКИЙ ТЯГНЕ ПРИСТРАСТЬ МОЯ. "ПРОКИНЬСЯ!" - КРИК ЗВІДКИСЬ ПРОЛУНАВ
І ТАК ПО КОЛУ, ЗНОВ І ЗНОВ. КИМ ТЕПЕР СТАВ?

ЦЕЙ СВІТ, ЩО ПЕРЕТВОРИТЬСЯ У ПОРОХ ОТ-ОТ; СВІТ, ЩО ЗАБРАВ У МЕНЕ ТАК БАГАТО ВСЬОГО. НЕ РОЗІБ’Є ВІН МЕНЕ, НІЯК НЕ ЗНИЩИТЬ МЕНЕ.

НА ПЕРЕШКОДИ ЗВАЖАТИ ПЕРЕСТАНУ. ХОЧА КОЛИСЬ ЗАГИНУ, ЗА СОБОЮ ЛИШУ Я СЯЙВО, ЩО, МОВ ПРИЗМА ВСЮ ВІДКИНЕ ТУГУ, І РУЙНАЦІЇ ВРЕШТІ НАСТАНЕ КІНЕЦЬ