Острів на тлі жалю,
Пригортає сироту.
Біла птаха не злетить, коли Дім її горить!

Краю-кінця не видно!
Я Дихати хочу вільно!
Я Кинути тут коріння!

Звір хижий є людина,
Таким мені бути набридло
Рятуюсь від рук свого сина!

Острів на тлі жалю,
Пригортає сироту.
Біла птаха наче сон, Пам‘ятає горизонт!

Думками вертаюсь!
Руками торкаюсь!
Від болю ховаюсь!

Міфічні портрети,
Сумні силуети
А піймаю в тенета.
Складу я на згадку
У фотоальбом.