Побажаю в серцI знову повернути час
Як надIя поступово захопила нас
УвIснi можливо наяву плекаю надIю
Але ж тI пошуки застигли з середи на НедIллю
I кожен раз як вIдчуеш у своему майбутнйому
Серед твого серця крижаного майже вIдсутнйого
Цi шляхи вже не вiдчують божеIлля Iстерики
РоздIлила подвIйна суцIльна тi материки
Як метелики у разумi звIльняють фантазii
Може це Iстирiiя шепоче мов у экстазi
Прихопи З собою декIлька скарбIв якщо знайдеш
Якщо поруч я вIддам надIю не полишаеш
Тут декIлька стареньких знIмкIв на фото у памьятi
Намагаюся зIтерти всi зображення графIтi
знову прокидаюся о пIвночI вIд жахiв
ВIдразу видаляеш з памятьI картини тих снIв



Можливо я змIнився та вже це не доречно
голоси та мIмIка здаються небезопаснI
Це неможливо зрозумIти не знайти та не звабити
Твоi вуста намагаються менI щось порадити
Нашi вчинки Iнколи втрачають зовсIм надIю
Щоб не згасало полумья те схоже на IстерIю
Наразi не мовчи щоб не божеволIти в Iстерицi
Ось тримай повIтря у моIй руцi
Ти бездоганно додеш паливо у вогонь
Я все це бачу прочитаю як тримаю долонь
Цi сни згасають але знову зьявляються по колу
Впадаючи у вIдчай наразi знову у кому
Провини В твоIх очах вIдображенi прописом
Додам ще допис я Iх легко руйную як фокуси
Тi що увIснI благають зьявлятися щоразу
Але вже досить достатнйо вмыкаю знову на паузу