Коли сниться небо у вогні
Чи не спиться, бо вогонь - в мені
Чую серця стукіт в тишині
Серце пише, не спиняються пісні

Я не на війні
Але війна - в мені
І не прокинутись ніяк
Бо ми не увісні

Хоча ми надто довго спали
Й багатьом з нас снилось
Що дві мови в країні - це нормально
Помилились

Їх розбудили вибухи і смерті
Багато перейшли на мову
Дехто й досі вперті

В них всередині теж війна
З самими собою
Нещодавно це багнув
Їх згадую в молитвах своїх

Я не на війні
Але війна - в мені
Сто років потому
І знову країна - в огні

Кому сто, кому триста
Історія більш ніж барвиста
Від царського гніту
До комуніста і кагебіста

Насправді все не в чотирнадцятому розпочалось
На жаль, війна ця так ніколи і не припинялась
Поки хтось спить і бачить сни, що живе у мирі
В інших триває війна в собі, в країні, в квартирі

Я не на війні
Але війна - в мені
Тарас Чубай казав мені
Що мій фронт - то мої пісні

Кому фронт, кому тил, хай так
Аби нам стало сил тримати свій
Не до чужих могил
А до своїх могил

Я роблю те, що можу
З тим, що маю, там де я
Якшо так робитиме моя сім'я
Й кожна сім'я

Перемога над собою й ними
Не змусить чекати
Наші тіла помруть
Та наші діла будуть процвітати

Коли сниться небо у вогні
Чи не спиться, бо вогонь - в мені
Чую серця стукіт в тишині
Серце пише, не спиняються пісні

Коли сниться небо у вогні
Чи не спиться, бо вогонь - в мені
Чую серця стукіт в тишині
Серце пише, не спиняються пісні