Як же так, я не зміг зупинити тебе.
В горлі знову ком і я втрачаю себе.
Все далі Париж, знайомі слова -
Що ти залишилась, що без них вже не я.

Як же так, все розбилось. Я стою на землі,
Що лишилося у спадок від тих островів.
Де висохло море і човен поплив,
Як знайти тепер дорогу до тих берегів.

Я рахую дні від неба до землі.
Від тебе до весни. Не забирай, залиш її мені!

Як же так?

Як же так, я привів тебе до країв,
Що існують лиш на карті, де нема берегів.
Скажи, в чому я винний? Що з нами не так?
Хіба ж я тобі ворог, хіба ж я тобі кат?

Як же так, ми ж летіли до твоєї мети.
Хліб ділили, ночi пили і рвали штани.
Знаєш, рано чи пізно ми всі підем.
Як зупинити час на мить? Дай повернути тебе!

Я рахую дні від неба до землі.
Від тебе до весни. Не забирай, залиш її мені!
О, дай мені вогню; налий мені води.
О, дай тебе знайти. Скажи, куда нам далі йти?
Куди?!

Дай мені вогню, налий мені води.
О, дай тебе знайти.
Скажи, куда нам далі йти, куди?