В долоні лезо, на столі записка та цигарки
Вирішила для себе, що натерпілась за ці роки
В календарі обведено дату судного дня
На дзеркалі напис помадою життя то важка фігня

Жила собі, та раптом зрозуміла, що досить
Бо, попри великий досвід та внутрішню силу, вже не вивозить
Посуд вимито, в хаті прибрано, свічки запалено
В бокал заправлено останнє ігристе паливо

На екрані Корі у Лондоні дає акустичний
Червоний честер потроху догоряє у попільничці
Його тезка спостерігає з плакату на стіні мовчки
Коли він пішов, вона плакала, нині ж слідом за ним у темряву хоче бо

Доля на барі гаситься ніби та стара хвойда
Менталка падає вниз, бо вже давно вкрай розгойдана
Думки нагадують гібрид Томаса Мана з Фройдом
Тож краще просто піти, бо ця втома сама не пройде

Яка причина того, що вона скоро втече
Темрява, війна, чи може холодне плече
Те про яке їй співала колись молода Адель
Хто зна, та сьогодні Честер то її рольова модель

Що про тебе знає ця пляшка з вином
Скікі не дороблених справ там за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці це все значення не має

Як жити в світі, де на вулиці можуть вбити
Де діти житимуть, якщо дозволять на іншому кінці світу
Де шоби любити треба обов'язково спитати натовп
Де втрачені назавжди правди координати

Як жити, коли той ким дихаєш зник назавжди
Коли будинки зруйновані - єдині пейзажі
Як жити, коли від потоку новин у голові каша
Хто підкаже як жити, а найголовніше нашо

Вона не хотіла ніколи бути сильною - навпаки
Та її кинули туди, де зірвані плани зривають дахи
Такими не мали бути точно її найкращі роки
Та попри все вони такі, тут ніхто не подасть руки тобі
Депресія - твоє байдуже глибоке приватне паті
У всесвіті, де вже дуже багато років немає емпатії
В хаті прибрано свічки запалено, вимито посуд
Двері зачиняються, наступна станція досить

Раптом прильот у сусідній дім, життя перед очима
Згадала батьків, школу, як подруга курити вчила
Як вперше поцілувалась, як ходила на танці бальні
Вона кидає лезо та швидко біжить ховатись у ванній

Це не останній день її - вона довго ще поживе
На місці апатії та паніки народиться щось нове
У неї все буде добре, я дізнавався, чесно
А про цей день ніхто не знатиме, лиш пляшка вина та Честер

Що про тебе знає ця пляшка з вином
Скікі не дороблених справ там за вікном
Хто в своїй руці поза пеклом тебе тримає
Наприкінці це все значення не має"