Рік 2007 мені 13-ий минало
Миритись складно було з тим, що щось приходить і згасає
Що вічних й вічного немає
Сестрі писала щоб проститись
Листи і сльози - палила їх
Тікала з дому через вікна
З собою кроси й пара сіг
Ішла у гори щоби навіть і мама не знала куди
Серед пітьми шукала Бога
Що від гніву й злості мене простить
Я бачила світ, перед ним була гола
І тіні на очах чорніше чорнил
В навушниках грало даркових мелодій
Вони мені дали утриматись сил
Весною - від повені, улітку від злив, що пробуджують страх
Емансиповані писала вірші у свій альманах
Де моя розрада? Розмова із ним. Рятуюся тим.
Дзвінок мій ладан - по дві секунди зєднай оператор наші світи

АЛІНА: ти де?
ІВАН: привіт
АЛІНА: ти прийдеш?
ІВАН: я йду.
ІВАН: блукаю.
АЛІНА: прийди!
ІВАН: тел сідає.
АЛІНА: Іване!
АЛІНА: Я сама тут.
АЛІНА: Світла нема тут.
АЛІНА: Чую дивні звуки.
ІВАН: .. це ж Карпати.
ІВАН: ало?
АЛІНА: ало?
ІВАН: ало, ти де?
ІВАН: тел сідає
АЛІНА: ало?.."