Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.

Ми просто собі будували країну
За тиждень до весни
Прийшли вони, хто хоче зими
спокій зламали як вітер калину
І покинули люди свої хати

Ніколи не пробачимо, ніколи не забудемо,
Ви так підступливо напали,
а ми не відступимо,
Бо дух свободи у кожній клітинці,
Ми кожного із вас зустрінемо по-українськи.

Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.

Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.

І що ви казали про декілька днів?
Наш дух ніби гори, під саме небо,
на всі простори,
Пізнаєте гнів українських синів,
Що перепишуть ваші долі за ці ріки крові.

Ніколи не пробачимо, ніколи не забудемо,
Ви так підступливо напали, а ми не відступимо,
Бо дух свободи у кожній клітинці,
Ми кожного із вас зустрінемо по-українськи.

Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.

Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.

Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.

Вона не скорена, не зломлена,
А тільки трішки втомлена і все,
Чаша терпіння давно переповнена,
Тому розплату кожен понесе.