Загублений
Іду серед чужих
Немає світла в їхніх очах
Немає ясності думок
Я розчаровуюсь у мить
У тому, в що вірив роками

Моя душа за це нестерпно болить
Що сталось з нами?
Де люди ті, що вірним шляхом йшли
Їх силуети лиш видніють вдалині
Мені би справжніх серед гнилі, віднайти
Та наздогнати їх у вирії граней світів

Де ті шляхи, що нас до рідного вели
Де нас чекали
Ховаються забуті сонцем, у пітьмі
Серед своїх страхів

І знову
пустота цих земель
у забутті душа моя із попелу вирує
Я повернувся звідки почав

Залишився один
Добивають думки
Від них не сховатися та не втікти
Ночами в тривозі у холодних степах
Марнію я, та колосся
Мої останні подихи
тихі немов сиві тіні осені

ENG

Lost
Going among strangers
No light in their eyes
No clarity of thought
I'm disappointed in the moment
In what I believed for years
My soul is painful hurt for this
What happened to us?

Where are those who walked by faithful path?
Now it's only far silhouettes
I'd like to find the real ones between the rotten
And hook them up in the rim of the world

Where are those routes that led us to our home
Where we were waited
Hidden forgotten by the sun, in the dark
Among own fears
And again
The emptiness of these lands
In oblivion my soul throws from ashes
I came back from where I started

One remains
Trounce by thoughts
You can't hide or run away from them
Nights of anxiety in cold steppes
Im wasted like wheat ears
My last breaths
Silent like gray shadows of the autumn