Що драматичніший сюжет, то вище рейтинг твого фільму
І може ти в душі поет – вони ж всі трохи божевільні
Та я втомилася від драми
Годі з мене просвітньої програми
То без мене, То без мене, То без мене.
Хай вирішують всесвітні ті проблеми!

Бо я хотіла Хеппі-енду!
Бо я хотіла Хеппі-енду!
Бо я хотіла Хеппі-енду!
Бо я хотіла Хеппі-енду!

Ти режисер свого життя, дбайливо пишеш діалоги
Та не пасує роль моя – я відмовляюсь від трилогій.
Бо я втомилася від драми
Годі з мене просвітньої програми
То без мене, То без мене, То без мене.
Хай вирішують всесвітні ті проблеми!

Бо я хотіла Хеппі-енду!
Бо я хотіла Хеппі-енду!
Бо я хотіла Хеппі-енду!
Бо я хотіла Хеппі-енду!

Ох не була ж і я на твому місці
Не було усих цих “може, звісно”
Серце в такт стрибало, у душі заграло
В голові співало і світліше стало
Декорації – то моє місто,
Ми із ним іще ті сценаристи
Я ж і грала, і співала
Танцювала, в такт бринчала
І світліше на душі у неба стало