Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині
Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу

Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись.

Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,
Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні, її окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.