Так
Непомірно плине час
І куди веде він нас?
Чи до кращого, чи ні?
Не знаю

І
Десь на самій глибині
Я чую голос в голові
Що є схожим із твоїм
Я бачу

На візерунках в килимах
Я розгледіла тебе у протилежних кутах
Здається, в мене просто їде дах
Чому я бачу лиш тебе у таких звичних речах?

І я легенько проведу
Цю лінію, що зʼєднує тебе і тут
Малює поверхи мої
Де за килимами вже давно не видно стін

Я знаю, що колись ти зайдеш до мене в гості
Я встану із дивану і мигцем застелю постіль
Я буду дуже рада та цього я не покажу
Я подивлюсь на тебе й своїм поглядом ображусь

А ти на це закриєш очі і підійдеш ближче
Ти обіймеш мене за шию, бо я трохи нижче
Ти так, немов уперше, мене знову поцілуєш
Ти так по-особливому розкажеш як ти любиш

На візерунках в килимах
Я розгледіла тебе у протилежних кутах
Здається, в мене просто їде дах
Чому я бачу лиш тебе у таких звичних речах?

І я легенько проведу
Цю лінію, що зʼєднує тебе і тут
Малює поверхи мої
Де за килимами вже давно не видно стін

На візерунках в килимах
Я розгледіла тебе у протилежних кутах
Здається, в мене просто їде дах
Чому я бачу лиш тебе у таких звичних речах?

І я легенько проведу
Цю лінію, що зʼєднує тебе і тут
Малює поверхи мої
Де за килимами вже давно не видно стін

На візерунках в килимах
Я розгледіла тебе у протилежних кутах

І я легенько проведу
Цю лінію, що зʼєднує тебе і тут